ТЕЛЕКРИТИКА

Телеетика: як не з’їхати з глузду в епоху постправди

Суспільство

Сьогодні в рамках нашої постійної рубрики «Телеетика» ми поговоримо про поняття, яке увійшло в наше життя відносно недавно, але ґрунтовно. Жодного дня не минає, щоб хтось не сказав, що ми живемо в страшну епоху постправди, коли нікому не можна вірити, а істина стала відносною.


Наскільки ці слова справедливі? Чи живемо ми в епоху постправди, і що це взагалі таке? Давайте розбиратися.

Звідки походить постправда

Уперше термін «постправда» в 1992 році використав американський драматург сербського походження Стів Тесич у есе про війну в Перській затоці. Минали роки, і термін обростав смислами, як скелет – м'язами. Після терористичної атаки на вежі-близнюки ВТЦ 11 вересня 2001 року журналіст Ерік Альтерман назвав «політичним середовищем постправди» невиразні та такі, що суперечать одна одній, заяви адміністрації президента Джорджа Буша-молодшого .

Фото: обкладинка журналу Time від 3 квітня 2017 року

Але тоді це були скоріше полемічні прийоми. Остаточно термін «постправда» утвердився і знайшов свій нинішній сенс у 2010 році. Визначення дав блогер Девід Робертсон у статті для онлайн-видання Grist. За Робертсоном, постправда – це політична культура, в якій публічний зміст політики (громадська думка і зміст новин) майже повністю відірвався від суті законодавства.

У бурхливих політичних подіях останніх років термін зміцнів і остаточно увійшов у наше життя. Інформаційні війни довкола виборів президента США в 2016-му і референдуму про вихід Великої Британії з Євросоюзу того ж року вже інакше як наслідком «ери постправди» ніхто й не називав.

Що це таке

Оксфордський словник англійської мови назвав слово post-truth («постправда» або «постістина») словом 2016 року. І дав вичерпне визначення:

«Постправда – обставини, за яких об'єктивні факти є менш значимими під час формування громадської думки, ніж звернення до емоцій і особистих переконань».

На практиці це означає, що, якщо, наприклад, якесь твердження політика вже було неодноразово розвінчане і визнане брехнею або помилкою, він може спокійно продовжувати його повторювати. Однаково знайдуться люди, які йому повірять. По-перше, тому що багато хто може бути з викриттям банально не знайомий – інформації навколо занадто багато, пропустити не дивно. А по-друге, твердження політика може подобатися людині набагато більше, ніж його критика, відповідати переконанням і картині світу. Емоції перекривають факти, брехня стає істиною. Так народжується постправда.

_

_

Нереальність

Ще одним важливим терміном, який прийшов слідом за постправдою, стала так звана «нереальність» (unreality). Це нова концепція, яка багато в чому схожа з пропагандою або теорією змов, але значно глобальніша за них. Найпростішим визначенням цієї концепції є поширена фраза: «Якщо факти суперечать моїй теорії, тим гірше для фактів». Людина вважає, що має цілісну і сформовану картину світу. Якщо якісь факти починають заважати цій картині, то людина сама викривляє свою реальність так, щоб вони не заважали.

Наприклад, за допомогою тієї ж конспірології. Заперечуючи одне пояснення якихось подій і явищ як незручне, людина змушена вдатися до іншого. Якщо вона вірить у те, що Росія не причетна до війни на Донбасі, то їй доводиться самій собі пояснити факт зруйнованих міст постійними бомбардуваннями їх українською армією. А успіхи української армії на фронті легко пояснюються для людини тим, що насправді там давно воюють солдати НАТО і американці. Адже вона переконана, що українці не могли б воювати самі.

Общество

Телеэтика: «Лейтесь, слезы», – сказал полицейский

Цей психологічний механізм значно полегшує роботу пропагандистові. Людину залишається тільки злегка підштовхнути до потрібних висновків, а решту з їх обгрунтування для себе і прийняття вона зробить сама. Навіть більше, така людина намертво прив'язується саме до тих ЗМІ та інформаційних майданчиків, які постійно підживлюють її викривлену реальність новими «фактами» і «доказами». Усе, що не вписується в картину світу, відмітається як брехня, пропаганда і та сама «постправда». Впевненість у власній реальності зміцнюється з кожним днем. Замкнуте коло.

Критика постправди

Але не все так страшно. Термін «постправда», нехай і пояснює багато з того, що відбувається в інформаційному просторі, є все ж умоглядним. Так, політики часто брешуть і перекручують факти, ЗМІ упереджені й ангажовані, а емоції часто бувають сильніші за логічне мислення і аналіз. Нічого нового в цьому немає, так було завжди.

Професор Гарвардського університету в сфері державного устрою Дженніфер Госчілд стверджує, що протягом XVIII і XIX століть ситуація з правдою та істиною в пресі була не кращою, ніж зараз. Памфлетні війни, відверті «замовлення» і «джинса», анонімні листівки та політичні інтриги через ЗМІ – це все вже було, і було неодноразово. Просто в ХХ столітті в США і Західній Європі преса стала значно нейтральнішою, з'явилися стандарти і правила, напруження публічної риторики помітно спало. А зараз «памфлетні війни» просто переживають друге народження після відносного затишшя.

«Людина намертво прив'язується саме до тих ЗМІ, які постійно підживлюють її викривлену реальність новими "фактами" і "доказами"»

Новизна в тому, що інформації навколо нас стало занадто багато. І людина банально не встигає її сприймати та аналізувати. З одного боку, вона бачить навколо себе безліч фактів, тверджень і домислів, а з іншого, не може зібрати їх воєдино. Людині починає здаватися, що від неї щось приховують. Тому вона шукає вже готові схеми сприйняття, які їй і підсовують пропагандисти.

Тому горезвісна «епоха постправди» – це не новий жахливий світ майбутнього, в якому нікому не можна вірити. Це час інформаційного дорослішання людства, коли нам доведеться звикнути перевіряти й аналізувати всі факти, що надходять. Об'єктивна істина нікуди не зникла. У певному сенсі вона ближча та доступніша, ніж будь-коли в історії людства. Просто тепер доводиться добре постаратися, щоб відокремити її від брехні. 

Для колажу були використані фотографія Дональда Трампа gettyimages і кадри: 

https://www.youtube.com/watch?v=JRy-HsyeAR4

© Киностудия «Казахфильм» им. Шакена Айманова, 1988г.

https://www.youtube.com/watch?v=hJ3lxzuI_sc

© DISNEY. ALL RIGHTS RESERVED.

Статті до теми

Главное в разделе

Суспільство

Що говорили на захист Олега Сенцова Лозниця, Зануссі та Вендерс

Суспільство

«Залякування журналістів – це тероризм»: інтерв’ю з Сергієм Томіленком

Популярное на Телекритике



Суспільство

Що говорили на захист Олега Сенцова Лозниця, Зануссі та Вендерс

Дуся

Павло Зібров кинув виклик вагітній Валентині Хамайко

Культура

«Гірська жінка на війні»: під бруківкою порожньо

Бізнес

Тепер серіали та розважальні шоу на «1+1» будуть починатися раніше