ТЕЛЕКРИТИКА

Аллан Чумак – перший радянський влогер

Суспільство

На екрані чоловік із зовнішністю радянського інженера водить руками і сопе. Він один у кадрі, на носі величезні окуляри, одягається він то в поло, то в картаті сорочки з коротким рукавом, а взимку – в светри. Він «заряджає» воду, креми та мазі, які розкладають перед екранами телеглядачі. Це було в минулому, а 10 жовтня ця людина, Аллан Чумак, померла.


Варто нагадати, що наприкінці 80-х років радянські люди дивним чином почали хворіти. Можливо, «зламалася» державна медицина вмираючої країни, а може, катастрофа на ЧАЕС збурила в громадянах СРСР ген хвороби. Часом здається, що радянські люди хворіли разом із Батьківщиною, як діти заражаються тифом від матері.

Одночасно з наростанням хаосу життя суспільного період перебудови ознаменувався розкріпаченням телебачення. На екрані після низки похоронів поменшало політики, замість неї з'явився розважальний контент настільки довгограючий, що досі нас веселить. Звичайно, це не могло не привести до утворення світоглядного свища у радянських людей.

У цей свищ і помістилися екстрасенси зі своїм форматом на противагу контенту ЦК КПРС.

Кубик магії

Ясно, що ці люди мало не першими в СРСР відкрили важливість телебачення в справі промивання мізків. Навряд чи ці шарлатани читали книжки з маркетингу, однак з технологіями маніпулювання людиною та масами вони були знайомі. Якщо Анатолій Кашпіровський – лікар-психотерапевт, то Аллан Чумак – професійний телевізійник, якому вдалося реалізувати абсолютно авантюрний проект, застосувавши відповідну телевізійну технологію.

Відомо, що «дар цілительства» Чумак відкрив у собі, коли працював над викриттям шарлатанів. Раптово з’явилися голоси, що переконали журналіста в тому, що існує паралельний нашому світ паранормальних явищ, які поки що не вивчені, однак прориваються в нашу повсякденність. Це поширене магічне уявлення про реальність, і такі думки цілком закономірні. Першими релігійними дослідами людини були магія, тотемізм, анімізм, вони ж – найживучіші в нашій свідомості.

Аллан Чумак вивчав історії шарлатанства і, звісно, бачив магію у своїй професії. Щойно сталися перші тектонічні зсуви в радянській ідеології, як примітивна містика вихлюпнулася з колективного народного несвідомого.

Єпископ з-поміж шарлатанів

Якщо на телебаченні Аллану Чумаку доводилося конкурувати з такими ж «цілителями», як він сам, то за слабкі мізки радянських громадян йому доводилося конкурувати з Церквою. Тодішня РПЦ потроху виходила з-під контролю спецслужб і, як і телебачення, шукала нових споживачів своїх послуг. Зросла конкуренція за душі людей, і передусім інтелігенції, – прикмета останніх років СРСР. У практиці Чумака є щось і від православних звичаїв. Його рухи руками часто нагадують священицькі під час літургії, а нечутне бурмотіння над чашею (банкою води) – не що інше, як втілення Святих Дарів.

Як православний віруючий не може пояснити, яким матеріальним чином вино і хліб перетворюються на кров і плоть Бога, так і радянський телеглядач не замислювався про чудеса Чумака. Велика річ – віра. На місцях поховання святих ми бачимо хрестики, іконки і предмети одягу, побуту. Ці речі теж «заряджаються позитивною енергією».

В одному з пізніх своїх шоу Аллан Чумак заявив практично таке: "Ви самі захотіли, щоб я оселився у вашому будинку, але я не буду вам набридати, а буду з'являтися лише тоді, коли ви цього захочете". Це перекручені слова Ісуса Христа: "Я з вами у всі дні аж до кінця віку".

Нью-ейдж радянських пусток

У певному сенсі Аллан Чумак тікав від тоталітарного тиску марксизму-ленінізму. У різних напрямках утікали від нього радянські інтелігенти: за кордон, в алкоголь або пристосуванство. Радянський нью-ейдж, що грунтується на вченнях Реріха, Блаватської і «Рози світу» Андреєва, був доступний героям Мамлеєва, але не простим людям з нереалізованими містичними потребами.

Аллан Чумак, який нещодавно помер у Всесвітній день психічного здоров'я, зміг відкрити вікно в цю нірвану мільйонам радянських «недотикомок». Очманілий від дефіциту «індивідуального духовного» колишній журналіст повідомляє своїй аудиторії прості речі про індивідуальні емоції, про прості потреби людини поза колективом. Не дарма «сеанси» Чумака відрізнялися інтимністю і тишею, тобто порожнечею – у неї добре вміщалося хворобливе, проблемне. Дивно, але смішна людина в окулярах змушувала глядачів думати про себе, це були масові сеанси самоаналізу.

Навряд чи Чумак зміг заробити на своєму дарі – спроби продавати газовану воду під своїм брендом провалилися, тому що в свідомості глядачів було уявлення про «святу воду», яка свята однаково всюди, а в Водохреще – навіть у водогоні.

Таємна зброя СРСР

Безсумнівно, Аллан Чумак – герой контркультурний, у своєму житті він побував найпопулярнішою медійної персоною. І це стовідсотковий оригінальний радянський продукт, на відміну від автомата Калашникова. Образ інженера з маленькою зарплатою, таємна технологія кадебешних шарашок на службі людини.

Йдемо далі – теорія струн, торсійні поля, барабашки. Так тонула імперія, так рятувалися душі в зарядженій Чумаком воді. Однак, перебуваючи в одній обоймі з болгарської бабусею Вангою, що знайшла безсмертя в сучасних східнослов'янських мовах у вигляді мема «вангую», Аллан Чумак здається найменш шкідливим диваком, який був необхідний своїй епосі, як затяжка курцеві. Він не був екзотичним, як «асірійська принцеса» Джуна, і не тоталітарний, як Анатолій Кашпіровський. Словом, Чумак гідний статті в «Енциклопедії дурості» – найважливішої ненаписаної книги про нашу новітню історію.

Автор: Олександр Василенко

Главное в разделе

Суспільство

Нацрада перевірить «Інтер» через показ «Стосується кожного» з 12-річною мамою

Суспільство

Суддю, який заборонив Нацраді виносити рішення щодо ліцензії «Радио Вести», покарають

Популярное на Телекритике



Дуся

Київська піарниця поскаржилася на пішоходів і зарахувала себе до буржуазії

Освіта

Тетяна Кисельчук: «Існує п’ятий вершник апокаліпсису, й ім’я його бюрократія»

Дуся

Фотограф показав обличчя жінок під час оргазму

Культура

У «Жовтні» відбудеться новий фестиваль – «Київський тиждень критики»