ТЕЛЕКРИТИКА

Іван Яковина – про те, як писати про міжнародні події, перебуваючи в Україні

Та якою буде журналістика майбутнього

Суспільство

«Телекритика» зустрілася з журналістом видання «Новое время» Іваном Яковиною і поговорила з ним про те, як писати про міжнародні події, чого не вистачає українським ЗМІ і чи відберуть роботи професію у журналістів.


Про те, як пише матеріали про міжнародні події

Фото тут і далі: Ната Боровик

Я практично нічого українського не читаю. В основному я читаю іноземну пресу, тому що пишу найчастіше про міжнародні події. Постійно слухаю американське і французьке радіо, дивлюся Al Jazeera, CNN, BBC, Fox News.

Природно, я не можу перебувати одночасно в Каталонії, Англії, на Близькому Сході тощо, тому доводиться збирати інформацію від кореспондентів, які працюють там. Вони дуже хороші, і їм можна довіряти. Також є соціальні мережі. У США є так звані think thanks (аналітичні центри), які публікують різні дослідження. Це все дуже допомагає в роботі та дає змогу створити загальну картину того, що відбувається. навіть більше, часто буває, що люди, які працюють на місці, бачать менше, ніж я, сидячи у себе в офісі. Вони бачать вузький сегмент події, а читаючи все-все-все, можна побачити більше. Звичайно, це не ідеальна структура, адже не можна поговорити з людьми, хоча соціальні мережі допомагають вирішити й цю проблему.

«Часто буває, що люди, які працюють на місці, бачать менше, ніж я, сидячи у себе в офісі»

Я намагаюся нічого не писати про українські події, адже вважаю, що як громадянин Росії не повинен цього робити. Тому я переважно й займаюся іноземними справами. До того ж, вони просто здаються мені цікавішими, ніж бійка депутатів пляшками у Верховній Раді.

Про різницю між українською і російською медіасферами

У Росії велика частина того, що називається пресою, нею не є. Це пропагандистські ЗМІ, які не можна назвати журналістикою. В Україні таке є, але менше. Загальний рівень української преси вищий. Однак незалежні медіа, які залишилися в Росії, робляться дуже професійними людьми і виходить краще, ніж в Україні. Наприклад, телеканал «Дождь» за професіоналізмом вищий більшості українських каналів. «Медуза» як новинний сайт на голову вищий за будь-яке онлайн-ЗМІ України, навіть те, в якому працюю я.

«Якщо в Україні будуть заборонені всі вільні ЗМІ, крім одного, то там зберуться всі найкращі журналісти, і воно буде найкращим»

По-перше, це пов'язано з тим, що до розпаду СРСР у Росії була хороша школа журналістики. Люди з усього «совка» приїздили саме в Москву. По-друге, коли Путін почав душити пресу, хороші журналісти вимушено зібралися в небагатьох вільних ЗМІ. З'явилися концентровані хороші журналістські колективи. Тобто, якщо в Україні будуть заборонені всі вільні ЗМІ, крім одного, то там зберуться всі найкращі журналісти, і воно буде найкращим.

Про те, чого не вистачає українській журналістиці

Українській журналістиці бракує грошей і нормального рекламного ринку. Усі ЗМІ збиткові через це вони не можуть платити нормальні гроші своїм журналістам, і найрозумніші люди тікають з журналістики – в піар, політику тощо.

Адже вони отримують занадто маленьку зарплату. А якщо отримують велику зарплату, то, як правило, ці ЗМІ не є незалежними і працюють або на державу, або на олігархів.

Про те, яким повинен бути сучасний журналіст

Я думаю, що на дверях всіх факультетів журналістики потрібно золотими літерами вибити епіграф з «Капітанської дочки» Олександра Пушкіна: "Бережи честь змолоду". Перелусім журналіст повинен бути чесним, а потім уже все інше.

Він повинен бути не продажним, правдивим із самим собою і своїми читачами. Важливо не недоговорювати, коли навіть є така можливість. Знати мову і професійно володіти словом – цього часто не достатньо. Ключова риса журналіста – допитливість.

Про світові тренди в медіа

Світові ЗМІ, які я читаю, не настільки зациклені на подіях у своїй країні, як багато українських. У них новин з інших країн більше, ніж про свою. Це важливо, тому що в різних країнах відбувається багато важливих подій, і дуже часто ці події могли б стати прикладом для вирішення проблеми конкретної держави. Якщо володіти цією інформацією, можна уникнути помилок і вирішити існуючі проблеми.

У нас ніхто не цікавиться подіями, які відбуваються в Африці. Та взяти, наприклад, Руанду. Країна пережила громадянську війну, геноцид і голод. Зараз вона лідер Африки з економічного розвитку. Як же так? Більшості людей, крім геноциду, про неї більше нічого невідомо. Що ж вони такого зробили? Потрібно подивитися, може, і у нас вийде.

«Я спостерігаю дуже швидке зростання інтересу до світової політики в Україні»

В українських ЗМІ переважає україноцентристська позиція. Ми в центрі всього, а решта не так вже й важливо. Хоча останнім часом з'явився інтерес до подій в світі. Це пов'язано з тим, що через війну Україна перенеслася в загальносвітовий контекст. Тепер уже всі думають: "А чим же завершаться вибори в Німеччині? Якщо переможе не Меркель, нам буде погано". Я спостерігаю дуже швидке зростання інтересу до світової політики в Україні.

Про медіа «Ісламської держави»

Раніше у них був шикарний журнал «Дабік». У найкращі для них роки він видавався на дуже хорошому папері, була офігенна поліграфія, прекрасні ілюстрації, їм писали тексти багато, так би мовити, інтелектуалів. Він був на рівні найкращих глянцевих журналів світу. Якщо узагальнено, то вони писали про те, чому халіфат – це добре, а все інше – погано. Зараз він уже став набагато гіршим і виходить нерегулярно. Є інформаційне агентство «Амак», яке досить чесне. Воно видає фейків набагато менше, ніж деякі українські ЗМІ. Вони «відокремлювали мух від котлет» і інформаційне агенство не займалося пропагандою, а говорило правду. Ігілівці дуже хотіли стати справжньою державою зі справжніми інституціями й інформаційними агентствами.
Общество

Как работают медиа в Исламском государстве

Зараз вони зазнають військових поразок і їм поки що не до медіа. Всі сили кинуто на те, щоб відбитися від тих, хто на них насідає.

Про журналістику майбутнього

Можу припустити, що буде все більше і більше контенту, що створюється звичайними людьми. У кожного є смартфон у кишені. Багато людей самі стають репортерами новин, першими опиняючись на місці подій.

Також у цих умовах буде підвищуватися роль аналітичної журналістики, оскільки репортерам складно бути в десяти місцях одночасно. Буде більше суспільної журналістики та зросте рівень аналізу подій.

Якщо говорити про роботів, то на перших етапах вони точно не відберуть професію у журналістів. Адже це передусім робота з людьми. Робот може не зауважити ті нюанси, на які зверне увагу людина. Умовно кажучи, робот буде бачити текст події або бесіди, але не побачить контекст. Однак, коли штучний інтелект сягне загального рівня і піде далі, тоді роботи заберуть усі професії. Ніхто не знає, коли це станеться, може років за 50.

Главное в разделе

Суспільство

Нацрада перевірить «Інтер» через показ «Стосується кожного» з 12-річною мамою

Суспільство

Суддю, який заборонив Нацраді виносити рішення щодо ліцензії «Радио Вести», покарають

Популярное на Телекритике



Дуся

Фотограф показав обличчя жінок під час оргазму

Дуся

Світлану Крюкову затримали в аеропорту

Дуся

У рекламі прокладок вперше блакитну рідину замінили на червону

Дуся

Російська актриса зізналася, що сексуальні домагання – це прекрасно