ТЕЛЕКРИТИКА

Пріоритет у показі: що дивитися на Одеському кінофестивалі – 2018

Місія – не проґавити важливі фільми і не розірватися

Культура

13 липня стартує Одеський міжнародний кінофестиваль, і через велику кількість гучних прем'єр скласти для нього особистий графік походів у кіно – непросте завдання.


Подивитися всю конкурсну програму? Бути вірним «Фестивалю фестивалів»? Кожен вирішує сам, а «Телекритика» лише пропонує, як вчинити в години пік ОМКФ – дні, коли важливі покази накладаються один на одного.

14

липня

19:00 – «Дівчина» (Фестивальний палац)

19:30 – «Три обличчя» (Центр «Родіна», Синя зала)

19:30 – «Образа» (Центр «Родіна», Червона зала)

_

_

Уявіть собі ситуацію: господар квартири вступає в конфлікт з муніципальним робітником, який колупається в ринві на його балконі. Під час перепалки робітник заявляє, що господар квартири – «чортів м*дак». У наших краях історія вже тягне на смачне обговорення в соціальних мережах, із закликами до влади всіх рівнів втрутитися і детальним розбором конструкції злощасних ринв. Тепер уявіть, що справа відбувається в Лівані між членом правої християнської партії та палестинським біженцем. Ситуативний скандал перетворюється на класовий, національний і релігійний конфлікт, і сміхотворними плювками один в одного справа явно не закінчиться. Саме такий сюжет торішньої «Образи» Зіада Дуеро, де герой на свою голову вирішує оскаржити «м*дака» в суді.

_

_

Незважаючи на те що фільм номінувався на «Оскара», його легко було проґавити на тлі «Квадрата», «Фантастичної жінки» і «Нелюбові». Якщо ви з тих, хто проґавив, то зробіть вибір на користь «Образи», тому що не такі пронизливі «Три обличчя» іранського дисидента Джафара Панахі – ще одна близькосхідна драма, але з культурним, а не політичним конфліктом у серці, – дочекається вас і в фінальний день фестивалю, 21 липня. А заради суворої стрічки про 15-річну трансгендерну балерину («Дівчина») варто встати о 10 ранку, щоб встигнути на ранній показ – якщо надто активне святкування відкриття фестивалю напередодні не завадить вашим планам, звичайно.

_

_

15

липня

20:00 – «Герой мого часу» (Центр «Родіна»)

21:30 – «Перелітні птахи» (Фестивальний палац)

21:30 – «Ніч пожирає світ» (Зелений театр)

_

_

Поки кінотеатри підсовують нам нових «Сікаріо» з «Ескобаром», ОМКФ пропонує набагато автентичніших «Перелітних птахів» про сумнозвісну кризу в Колумбії 70-х, коли жителі сіл тисячами долучалися до наркобізнесу – не для того, щоб розбагатіти, а щоб вижити. Втім, «Птахів» за традицією можна зловити на більш ранньому показі (о 12:30), а ось вечірня битва між вітчизняною трагікомедією «Герой мого часу» і зомбі-хорором Домініка Роше «Ніч пожирає світ» – це битва не на життя, а на смерть, тому що обидва покази – єдині.

_

_

З одного боку, фільмів про горезвісну пострадянську дійсность у кінотеатрах хоч греблю гати, а малобюджетні новинки в жанрі хорора рідко дістаються в Україні до великих екранів. З іншого, мало у кого з критиків знайшлося добре слово для «Ночі», яку називають вторинною порівняно з «28 днів потому» і «Репортажем». Але якщо все ж ваша відповідь – «дайте два», – то поспішайте: від «Родіни» до Зеленого театру півгодини пішки, а зомбі в «Ночі», всупереч заповітам патріарха Джорджа Ромеро, дуже рухливі – можна не встигнути.

_

_

19

липня

20:30 – «Поророка» (Фестивальний палац)

20:30 – «Коли падають дерева» (Центр «Родіна», Синя зала)

21:00 – «Какофонія Донбасу» (Центр «Родіна», Червона зала)

_

_

Відсидіти 2,5 години на румунській драмі «Поророка» про щасливу пару, чий сімейний човен перевертає зникнення дочки, – сумнівне задоволення, коли в Міжнародному конкурсі бере участь цілий ряд фільмів, близьких українцям і географічно, і в плані реалій – польська напівмістична сімейна катавасія («Вежа. Ясний день»), довгоочікуваний «Вулкан» Романа Бондарчука, сказання про те, як безробітна рейверша з Білорусі у велику прекрасну Америку лижі гострила («Кришталь» Дар'ї Жук) і навіть фільм про індійський будинок, знятий українкою («Три з половиною» Дар'ї Гайкалової).

_

_

Не сумніваємося, що цілеспрямовані відвідувачі фестивалю потраплять і на два його головних українських надбання – «Жінку на війні» і «Донбас». Ті, хто ще не звик до темної міфології Марисі Нікітюк, нічого не втратять, якщо подивляться «Коли падають дерева» у вересні, коли стартує широкий прокат фільму. А ось пропускати єдиний спецпоказ «Какофонії Донбасу» Ігоря Мінаєва ми б не радили. Уродженець Харкова, Мінаєв у 80-х поїхав до Парижа, де з-поміж інших фільмів зняв «Повінь» з Ізабель Юппер. Побачити сучасний Донбас поглядом емігранта, який до того ж приміряв на себе роль документаліста, – своєрідний обов'язковий бонус до фільму Лозниці, який, нагадаємо, для свого «Донбасу» відтворював документальні кадри в ігровій формі.

_

_

20

липня

18:30 – «Віддалене сузір’я» (Центр «Родіна», Червона зала)

19:00 – «Стікс» (Фестивальний палац)

19:30 – «Мектуб, любов моя. Пісня перша» (Центр «Родіна», Синя зала)

_

_

У режисера «Мектуба» Абделятіфа Кешіша зібралася вражаюча фан-база завдяки його попередній кінороботі «Життя Адель» – на нього посилаються навіть герої популярного Netflix'івського серіалу. Новий фільм, з нехитрим любовним трикутником на постері і неприкаяно-романтичним героєм, який в найгірших традиціях літнього кіно шукає свою єдину по барах, здається значно слабшою заявкою. Якщо вам близьке документальне кіно, краще зробіть вибір на користь «Віддаленого сузір'я» Шевона Мізрахі – сумного, але світлого фільму про побут будинку престарілих.

_

_

Але в цьому разі не забудьте поставити будильник, щоб встигнути на ранковий показ «Стікса» Вольфганга Фішера – режисера, який своїм попереднім фільмом про тривожну молодість («Те, що ти не бачиш») зарекомендував себе як видатний мариніст. У «Стіксі» він продовжує морську тему: його головній героїні доведеться обирати між власною безпекою і порятунком десятків мігрантів із тонучого судна.

Залишається лише побажати численним гостям фестивалю скоріше визначитися зі своїми must-see – інакше сотні інших глядачів і напис «квитків немає» зроблять вибір за них.

Статті до теми

Главное в разделе

Культура

Мінус Меган, плюс Кетрін: чого чекати від 8 сезону «Форс-мажорів»

Культура

Турецький телефеномен на «1+1»: як відтворювали «величне» XVII століття

Популярное на Телекритике



Культура

Як позбутися актора без зайвого шуму

Культура

Одеська кіностудія оголосила початок нової епохи

Дуся

MELOVIN змусив своїх шанувальників напружитися

Дуся

Ілон Маск обмінявся образами з рятувальником тайських школярів-футболістів