ТЕЛЕКРИТИКА

5 великих фільмів із Жаном Рошфором

Пам'яті легендарного французького актора, що зіграв у 160 картинах

Культура

Позавчора стало відомо про смерть Жана Рошфора – французького актора, який був одним із живих символів національного кінематографа. Метру було 87.


Французькі ЗМІ називали в некрологах Жана Рошфора "основою французької кіноіндустрії протягом більш як півстоліття, який з'являвся як у комедіях, так і в популярних блокбастерах". Його екранними партнерами були такі знакові актори національного кіно, як Жан Маре, П'єр Рішар і Мішель Мерсьє. Рошфора запрошували в свої фільми знамениті американські режисери Террі Гілліам і Роберт Олтмен. Згідно з порталом imdb.com, на рахунку актора – рівно 160 ролей. Давайте сьогодні згадаємо хоча б п'ять із них.
1

«Анжеліка – маркіза янголів» (Angélique, marquise des anges) 1964

_

_

Режисер: Бернар Бордері

Костюмована історична мелодрама, які у Франції знімалися в насправді промислових масштабах (у країні діяли жорсткі квоти на прокат іноземних фільмів), стала великим хітом у Радянському союзі, де завдяки тим же прокатним квотами практично кожна нова імпортна стрічка ставала хітом. У результаті народну любов заслужили такі посередні фільми, як мексиканська мелодрама «Єсенія» і американський вестерн «Золото МакКени». Втім, порівняно з рімейком Аріеля Зейтуна 2013 року, оригінальна «Анжеліка – маркіза янголів» здається шедевром. Не можна сказати, що шляхетний адвокат Франсуа Дегре зі своєю вірною собакою Сорбонною став для Жана Рошфора найвидатнішою роллю в його кар'єрі, проте це перший фільм із його участю, завдяки якому глядачі в наших широтах дізналися про цього чудового актора.

2

«Привид свободи» (Le fantôme de la liberté) 1974

_

_

Режисер: Луїс Бунюель

Один із найвідоміших – і найкращих – фільмів Луїса Бунюеля, шедевр абсурдистського гумору «Привид свободи». Передостанній фільм великого сюрреаліста, у якому він наостанок повеселився досхочу, висміюючи буржуазію і духовенство, святенництво і деспотизм. Втім, зупинятися докладніше на «Привиді свободи» немає сенсу: про цей фільм написані тонни книг, і якщо серед читачів «Телекритики» знайдеться хоч один, який з якоїсь причини досі не бачив «Привида свободи» – торренти прийдуть на допомогу.

Мсьє Лежандр Жана Рошфора – персонаж одного з найкращих епізодів фільму. Він грає батька зниклої дівчинки, яка не те що нікуди не зникала (хоча всі її активно шукають – і пожежники, і поліція), а ще й керує в кадрі власними пошуками. Стримана, майже безпристрасна гра Рошфора робить цей епізод ще парадоксальнішим і смішнішим, та й сам режисер вважав цей фрагмент свого фільмуодним із найвдаліших.

3

«І слони зраджують» (Un éléphant ça trompe énormément) 1976

_

_

Режисер: Ів Робер

Одного разу сухуватий, стриманий держслужбовець, зразковий сім'янин і люблячий батько, зустрів чарівну жінку в червоній сукні – і з того часу пропав. Чоловік, який ніколи не зраджував своїй дружині, пустився берега, незважаючи на те, що герой-коханець, м'яко кажучи, точно не його амплуа. І навіть якщо слони бувають невірними, до нудних бюрократів, трапляється, теж виявляє прихильність купідон. Правда, закінчується все, як це буває в хороших французьких комедіях – вельми несподівано.

Один із найкращих фільмів Іва Робера, відомого в наших краях дилогією про пригоди одного високого блондина в чорному черевику. «І слони зраджують» гарний у вьому: починаючи прекрасним ансамблем акторів і закінчуючи тонким, дотепним сценарієм. Але головна прикраса – блискуча акторська робота Жана Рошфора: на перший погляд стримана (особливо на тлі Клода Брассера, Гая Бедо і Віктора Лану, які грають його друзів значно розкутіше), проте дуже тонка в нюансах.

Шалено закоханий чиновник у виконанні Рошфора не тільки смішний в своїх аморальних пригодах, а й суто по-людськи зворушливий. Адже, так чи інакше, кожен закоханий чоловік виглядає безглуздо, ким би він не здавався собі сам, і Рошфор зіграв свого персонажа так, що йому важко не співчувати.

4

«Краб-барабанщик» (Le Crabe-tambour) 1977

_

_

Режисер: П’єр Шендерфер

Історія одіозного П'єра Гійома – військового офіцера, життя якого схоже на пригодницький роман: боровся за незалежність Алжиру, за що відсидів цілком реальний термін, був бранцем Сомалійських піратів, у сімдесятих влаштовував перевороти на Коморських островах з легендарним найманцем Бобом Денаром. Останні роки життя прожив на кораблі, дружив з Ле Пеном, писав мемуари – і тихо помер 15 років тому.

Гійом і в житті поводився як романтичний герой. Наприклад, у Алжирі всюди ходив із чорним котом (говорив, що це його совість). Через кота, до речі, був пізнаний і потрапив до в'язниці.

«У наших широтах глядачі дізналися про такого чудового актора, як Жан Рошфор завдяки серіалу про Анжеліку»

Жан Рошфор грає його давнього друга, Капітана – колись він зрадив у Алжирі Вільсдорфа (під цим прізвищем Гійома виведено в фільмі) і тепер, на порозі смерті, шукає старого друга, щоб попросити вибачення і попрощатися. Власне, фільм побудований на розповідях Капітана про пригоди Вільсдорфа, а зустрітися їм у фіналі, як ви вже здогадалися, не судилося.

Романтичний фільм у дусі романів Джозефа Конрада про сильних людей з прекрасною операторською роботою: Рауль Кутаров, який зняв найвідоміші фільми Годара і Трюффо, свій єдиний «Сезар» отримав якраз за «Краба-барабанщика». І, звичайно ж, головна фігура тут не Вільсдорф у виконанні красеня Жака Перрена, а герой Жана Рошфора – фігура по-справжньому трагічна і значно об'ємніша, ніж його знаменитий друг.

5

«Людина, що вбила Дон Кіхота» (The Man Who Killed Don Quixote) 2000-2018

_

_

Режисер: Террі Гілліам

Історія кіно знає чимало великих фільмів, які з тих чи тих причин так і залишилися на папері. Але найдраматичніші – історії незавершених картин, від «Пекла» Анрі-Жоржа Клузо і до «Ріки» Олексія Балабанова. «Людина, що вбила Дон Кіхота» Террі Гілліама посідає з поміж них почесне місце не тільки тому, що будь-який незакінчений шедевр, на який було витрачено багато зусиль і грошей, – це завжди людські трагедії. А ще й тому, що історія зйомок «Дон Кіхота» до болю нагадує сюжети фільмів самого Гілліама, у яких висока драма незмінно йде поряд із абсурдистських гумором.

За сюжетом, Марк Твен у цьому фільмі зустрічається з Сервантесом: наш сучасник, за професією маркетолог, опиняється в минулому, де стає зброєносцем хитромудрого ідальго з Ла-Манчі. Пройдисвіта-маркетолога Тоні Гросіні мав грати Джонні Депп, який на той момент досяг піку своєї кар'єри, а Жан Рошфор – відповідно, Дон Кіхота. Проблеми почалися чи не в перший же день: пристрасний любитель коней Рошфор серйозно потягнув спину і не зміг зніматися верхи. Потім раптово виявилося, що над головою постійно літають винищувачі НАТО з сусідньої військової бази, і писати на майданчику звук неможливо. Аномальні зливи і град зруйнували декорації і серйозно пошкодили обладнання. Нарешті, як це не раз траплялося з Гілліамом, закінчилися гроші.

Режисер усе ж дозняв свій фільм-довгобуд, і немає жодних сумнівів у тому, що з Майкла Пейліна, давнього соратника Гілліама по «Монті Пайтон», вийшов прекрасний Дон Кіхот. Однак погодьтеся: Жан Рошфор був народжений для цієї ролі.

Статті до теми

Главное в разделе

Культура

Режисер «Твін Пікса» Девід Лінч їде в Україну

Культура

Фентезі «Сторожова застава» з початку прокату заробило майже 8,2 млн грн

Популярное на Телекритике



Дуся

Київська піарниця поскаржилася на пішоходів і зарахувала себе до буржуазії

Освіта

Тетяна Кисельчук: «Існує п’ятий вершник апокаліпсису, й ім’я його бюрократія»

Дуся

Фотограф показав обличчя жінок під час оргазму

Культура

У «Жовтні» відбудеться новий фестиваль – «Київський тиждень критики»