ТЕЛЕКРИТИКА

5 великих фільмів із Жаном Рошфором

Пам'яті легендарного французького актора, що зіграв у 160 картинах

Культура

Позавчора стало відомо про смерть Жана Рошфора – французького актора, який був одним із живих символів національного кінематографа. Метру було 87.


Французькі ЗМІ називали в некрологах Жана Рошфора "основою французької кіноіндустрії протягом більш як півстоліття, який з'являвся як у комедіях, так і в популярних блокбастерах". Його екранними партнерами були такі знакові актори національного кіно, як Жан Маре, П'єр Рішар і Мішель Мерсьє. Рошфора запрошували в свої фільми знамениті американські режисери Террі Гілліам і Роберт Олтмен. Згідно з порталом imdb.com, на рахунку актора – рівно 160 ролей. Давайте сьогодні згадаємо хоча б п'ять із них.
1

«Анжеліка – маркіза янголів» (Angélique, marquise des anges) 1964

_

_

Режисер: Бернар Бордері

Костюмована історична мелодрама, які у Франції знімалися в насправді промислових масштабах (у країні діяли жорсткі квоти на прокат іноземних фільмів), стала великим хітом у Радянському союзі, де завдяки тим же прокатним квотами практично кожна нова імпортна стрічка ставала хітом. У результаті народну любов заслужили такі посередні фільми, як мексиканська мелодрама «Єсенія» і американський вестерн «Золото МакКени». Втім, порівняно з рімейком Аріеля Зейтуна 2013 року, оригінальна «Анжеліка – маркіза янголів» здається шедевром. Не можна сказати, що шляхетний адвокат Франсуа Дегре зі своєю вірною собакою Сорбонною став для Жана Рошфора найвидатнішою роллю в його кар'єрі, проте це перший фільм із його участю, завдяки якому глядачі в наших широтах дізналися про цього чудового актора.

2

«Привид свободи» (Le fantôme de la liberté) 1974

_

_

Режисер: Луїс Бунюель

Один із найвідоміших – і найкращих – фільмів Луїса Бунюеля, шедевр абсурдистського гумору «Привид свободи». Передостанній фільм великого сюрреаліста, у якому він наостанок повеселився досхочу, висміюючи буржуазію і духовенство, святенництво і деспотизм. Втім, зупинятися докладніше на «Привиді свободи» немає сенсу: про цей фільм написані тонни книг, і якщо серед читачів «Телекритики» знайдеться хоч один, який з якоїсь причини досі не бачив «Привида свободи» – торренти прийдуть на допомогу.

Мсьє Лежандр Жана Рошфора – персонаж одного з найкращих епізодів фільму. Він грає батька зниклої дівчинки, яка не те що нікуди не зникала (хоча всі її активно шукають – і пожежники, і поліція), а ще й керує в кадрі власними пошуками. Стримана, майже безпристрасна гра Рошфора робить цей епізод ще парадоксальнішим і смішнішим, та й сам режисер вважав цей фрагмент свого фільмуодним із найвдаліших.

3

«І слони зраджують» (Un éléphant ça trompe énormément) 1976

_

_

Режисер: Ів Робер

Одного разу сухуватий, стриманий держслужбовець, зразковий сім'янин і люблячий батько, зустрів чарівну жінку в червоній сукні – і з того часу пропав. Чоловік, який ніколи не зраджував своїй дружині, пустився берега, незважаючи на те, що герой-коханець, м'яко кажучи, точно не його амплуа. І навіть якщо слони бувають невірними, до нудних бюрократів, трапляється, теж виявляє прихильність купідон. Правда, закінчується все, як це буває в хороших французьких комедіях – вельми несподівано.

Один із найкращих фільмів Іва Робера, відомого в наших краях дилогією про пригоди одного високого блондина в чорному черевику. «І слони зраджують» гарний у вьому: починаючи прекрасним ансамблем акторів і закінчуючи тонким, дотепним сценарієм. Але головна прикраса – блискуча акторська робота Жана Рошфора: на перший погляд стримана (особливо на тлі Клода Брассера, Гая Бедо і Віктора Лану, які грають його друзів значно розкутіше), проте дуже тонка в нюансах.

Шалено закоханий чиновник у виконанні Рошфора не тільки смішний в своїх аморальних пригодах, а й суто по-людськи зворушливий. Адже, так чи інакше, кожен закоханий чоловік виглядає безглуздо, ким би він не здавався собі сам, і Рошфор зіграв свого персонажа так, що йому важко не співчувати.

4

«Краб-барабанщик» (Le Crabe-tambour) 1977

_

_

Режисер: П’єр Шендерфер

Історія одіозного П'єра Гійома – військового офіцера, життя якого схоже на пригодницький роман: боровся за незалежність Алжиру, за що відсидів цілком реальний термін, був бранцем Сомалійських піратів, у сімдесятих влаштовував перевороти на Коморських островах з легендарним найманцем Бобом Денаром. Останні роки життя прожив на кораблі, дружив з Ле Пеном, писав мемуари – і тихо помер 15 років тому.

Гійом і в житті поводився як романтичний герой. Наприклад, у Алжирі всюди ходив із чорним котом (говорив, що це його совість). Через кота, до речі, був пізнаний і потрапив до в'язниці.

«У наших широтах глядачі дізналися про такого чудового актора, як Жан Рошфор завдяки серіалу про Анжеліку»

Жан Рошфор грає його давнього друга, Капітана – колись він зрадив у Алжирі Вільсдорфа (під цим прізвищем Гійома виведено в фільмі) і тепер, на порозі смерті, шукає старого друга, щоб попросити вибачення і попрощатися. Власне, фільм побудований на розповідях Капітана про пригоди Вільсдорфа, а зустрітися їм у фіналі, як ви вже здогадалися, не судилося.

Романтичний фільм у дусі романів Джозефа Конрада про сильних людей з прекрасною операторською роботою: Рауль Кутаров, який зняв найвідоміші фільми Годара і Трюффо, свій єдиний «Сезар» отримав якраз за «Краба-барабанщика». І, звичайно ж, головна фігура тут не Вільсдорф у виконанні красеня Жака Перрена, а герой Жана Рошфора – фігура по-справжньому трагічна і значно об'ємніша, ніж його знаменитий друг.

5

«Людина, що вбила Дон Кіхота» (The Man Who Killed Don Quixote) 2000-2018

_

_

Режисер: Террі Гілліам

Історія кіно знає чимало великих фільмів, які з тих чи тих причин так і залишилися на папері. Але найдраматичніші – історії незавершених картин, від «Пекла» Анрі-Жоржа Клузо і до «Ріки» Олексія Балабанова. «Людина, що вбила Дон Кіхота» Террі Гілліама посідає з поміж них почесне місце не тільки тому, що будь-який незакінчений шедевр, на який було витрачено багато зусиль і грошей, – це завжди людські трагедії. А ще й тому, що історія зйомок «Дон Кіхота» до болю нагадує сюжети фільмів самого Гілліама, у яких висока драма незмінно йде поряд із абсурдистських гумором.

За сюжетом, Марк Твен у цьому фільмі зустрічається з Сервантесом: наш сучасник, за професією маркетолог, опиняється в минулому, де стає зброєносцем хитромудрого ідальго з Ла-Манчі. Пройдисвіта-маркетолога Тоні Гросіні мав грати Джонні Депп, який на той момент досяг піку своєї кар'єри, а Жан Рошфор – відповідно, Дон Кіхота. Проблеми почалися чи не в перший же день: пристрасний любитель коней Рошфор серйозно потягнув спину і не зміг зніматися верхи. Потім раптово виявилося, що над головою постійно літають винищувачі НАТО з сусідньої військової бази, і писати на майданчику звук неможливо. Аномальні зливи і град зруйнували декорації і серйозно пошкодили обладнання. Нарешті, як це не раз траплялося з Гілліамом, закінчилися гроші.

Режисер усе ж дозняв свій фільм-довгобуд, і немає жодних сумнівів у тому, що з Майкла Пейліна, давнього соратника Гілліама по «Монті Пайтон», вийшов прекрасний Дон Кіхот. Однак погодьтеся: Жан Рошфор був народжений для цієї ролі.

Статті до теми

Главное в разделе

Культура

«Гірська жінка на війні»: під бруківкою порожньо

Культура

5 причин подивитися першу документальну стрічку про Кузьму Скрябіна

Популярное на Телекритике



Суспільство

Що говорили на захист Олега Сенцова Лозниця, Зануссі та Вендерс

Дуся

Павло Зібров кинув виклик вагітній Валентині Хамайко

Культура

«Гірська жінка на війні»: під бруківкою порожньо

Бізнес

Тепер серіали та розважальні шоу на «1+1» будуть починатися раніше