ТЕЛЕКРИТИКА

Орест Білоскурський зі StarLightMedia: «Українські телеглядачі віддають новинам лише 10% свого часу перед екраном»

Бізнес

Орест Білоскурський – маркетинг-директор найбільшої телегрупи України StarLightMedia – розповів на лекції Кафедри медіакомунікацій Українського католицького університету про те, як змінювалися вподобання телеглядачів з 2003 року, хто дивиться новини та турецькі серіали.


Як змінювався український телевізійний ринок

Активне споживання телеконтенту – це перегляд телебачення протягом 5-6 годин на добу. Середнє споживання враховує і те, що якогось дня людина може взагалі не вмикати телевізора. Воно становить 3-4 години на добу.

Якщо переглянути рейтинги телеканалів з 2003 року, можна помітити тенденцію сегментації українського ринку. У 2003 році домінував сімейний перегляд телевізора. Канали були різні, але намагались орієнтуватися на всю сім’ю і продукували відповідний контент, тобто намагалися задовольнити потреби усіх членів родини. Було кілька великих каналів: «Інтер», «Новий», ICTV та «1+1».

У 2004 році канали почали враховувати стать глядачів. З’явилися суто жіночий і чоловічий контенти. У 2005 році каналів ставало більше. Тоді ще були популярними такі великі російські канали, як ОРТ, РТР та НТВ. Упродовж 2006 – 2007 років канали заповнювали свої окремі ніші. «Новий канал» більше орієнтувався на молоду аудиторію, ТЕТ – на жіночу, ZOOM і «Піксель» – на молоду чоловічу аудиторію.

А вже 2008 року прийшло розуміння, що світ дедалі більше фрагментується і не можна сподобатись усім й одразу. Тому канали ставали все більше сегментованими та формували свою аудиторію. ICTV став чоловічим флагманом, СТБ – жіночим, а «Новий канал» – лідером серед молоді. Із сімейних канали остаточно перетворилися на нішеві вже 2009 року. Ці зміни тривали протягом двох років.

У 2016 році вже майже немає каналів для всієї сім’ї. Сьогодні український телевізійний ринок фрагментований.

Фото: Максим Лісовий

Щодо тенденцій, то кілька років тому на українському телебаченні «вибухнули» турецькі серіали. А колись майже всі телеканали стояли в черзі за російськими, проте вони були в рази дорожчі, ніж турецькі. Першим проривом став серіал «Величне століття. Роксолана» на «1+1».

Після успіху «плюсів», Туреччина почала сама пропонувати контент нашим каналам. ICTV вирішив теж спробувати і закупив такий серіал, проте чоловіча аудиторія не була готова до турецького детективу. Великого успіху він не мав. «Інтер» в свою чергу вирішив спробувати показати корейський серіал, але він також не став популярним. «1+1» же потроху привчив жінок до турецьких мелодрам.

Про споживання новин

Кожний канал виготовляє новини. У 2014 році був попит на інформацію у зв’язку з політичною та економічною ситуацією в Україні. У середньому провідні українські канали виготовляли три тисячі годин новин на місяць.

Проте навіть у цей пік зацікавлення – Революція гідності, анексія Криму, початок бойових дій на Донбасі – лише 18-20% свого часу глядачі споживали новинну інформацію. Втім, після Революції гідності рівень зацікавленості різко знизився.

Зараз канали пропонують глядачу близько двох тисяч годин новин на місяць і ще шість тисяч годин – пропозиція від новинних каналів. А споживання – лише 10% ефірного часу. Однак є чимало людей, які цілковито відмовляються від перегляду новин, таких 10%.

Є ще одна проблема. Теленовинами цікавиться переважно старша аудиторія, а молодь зазвичай переглядає новини в соціальних мережах. Опитування та дослідження не дають точної відповіді, чому так.

Фото: Ревіде Зіятдінова, УКУ

Що первинне: канал чи програма

Є ефект телебачення. Тому можна сказати, що канал – первинний. Цим можна пояснити, чому один і той самий контент популярний на одному телеканалі, а на іншому його перегляне значно менше людей.

В Україні з 2003 року є топ-6 великих каналів. Відтоді цей список не змінювався. І жодний новий канал поки що до цього рейтингу не потрапляв. Є бренди, які сприяють тому, що люди обирають щось конкретне.

На маленькому й непопулярному каналі навіть якісний продукт буде менш популярним, ніж контент нижчої якості, але на великому конкурентові.

Телевізійний контент не має конкретної вартості, оскільки його продають не якомусь одному телеканалові, а багатьом. Формується попит, з’являються пропозиції. У виробників є можливість продати контент або дешево багатьом телеканалам, або ж дорожче одному. Це складний переговорний процес.

Якщо ти маленький канал, можеш купити контент дешевше, якщо ж великий – той самий контент купуватимеш дорожче, бо маєш більшу аудиторію.

Теги

Главное в разделе

Бізнес

Новою ведучою «Сніданку з 1+1» стала економіст-маркетолог

Бізнес

К1 покаже кулінарне тревел-шоу «Їже, я люблю тебе!»

Популярное на Телекритике



Дуся

«Народ проти»: трагікомедія у трьох діях

Дуся

Журналістка, яка розслідувала корупційні схеми, заробляє на платтячка в Facebook

Культура

Мадам ЖуЖу – про культуру травесті, образ Вєрки Сердючки і телеканал СТБ

Бізнес

Новою ведучою «Сніданку з 1+1» стала економіст-маркетолог