ТЕЛЕКРИТИКА

Нове обличчя програми «Інспектор. Міста» Володимир Остапчук: «Усе, що відбувається в суспільстві, обов’язково знаходить своє відображення на ТБ»

Бізнес

Уже завтра, 23 січня о 22.00 на каналі «1+1» стартує другий сезон «Інспектор. Міста». А сьогодні ми з'ясували, що думає телеведучий, якого бояться мери, про медіа, патріотизм і стандарти якості.


Шеф-редактор «Телекритики» Маша Хрущак поговорила напередодні прем'єри з новим ведучим популярного шоу Володимиром Остапчуком про те, як домогтися успіху на телебаченні, чого бракує вітчизняним ЗМІ та що відбувається за лаштунками програми «Інспектор. Міста».

_

Фото: Ната Боровик

За що любить свою роботу

Чому я прийшов працювати на телебачення? Тому що це та сфера, де твоя чесність і правильне ставлення до роботи можуть принести свої дивіденди. Так, в Україні ти можеш влаштуватися на якусь роботу через кума-брата-свата, однак якщо тебе не полюблять глядачі – нічого тобі не допоможе. Любов глядачів можна тільки заслужити щоденною працею. За це я і люблю свою професію.

На кого рівняється у професії

Дуже багато дивлюся американського контенту, британського, австралійського. Це два Джиммі – Феллон (The Tonight Show Starring Jimmy Fallon на NBC) і Кіммел (Jimmy Kimmel Live! на ABC). Я шалено люблю той формат, який створила Еллен Дедженерес (The Ellen DeGeneres Show), – цей американський підхід мені дуже близький. Напевно, тому, коли йшов кастинг на ведучих Євробачення, у нас було багато паралелей із західними форматами. (Усі троє зазначених вище ведучих – коміки, які прийшли на телебачення з кіно або стендапа і стали авторами власних сатиричних шоу. – Ред.)

_

_

Що подобається в медіа, а що ні

Я працював на радіо чотири роки, тому слухаю радіо в машині, але, на жаль, не наше, а все тих же австралійців, британців і американців. Є, до речі, у Лос-Анджелесі шикарна радіостанція з крутим ранковим ефіром Раяна Сікреста (On Air with Ryan Seacrest). Він дуже душевний і щирий. Нам такого не вистачає. Вітчизняна телеіндустрія багато що переймає і вважає, якщо ми скопіюємо, то у нас буде так само. Однак ні, ми інші. У нас є свої вдалі формати і є люди, які не бояться йти на вістрі ножа. Мені дуже подобається їхня сміливість і зухвалість.

Усе, що відбувається в суспільстві, обов'язково знаходить своє відображення в телебаченні. І цим ТБ підкуповує.

«Чому молоде покоління йде в інтернет? Тому що там важлива не якість картинки, а щирість і правдивість»

А ось що погано – на телебаченні, як і в суспільстві, в останні роки занадто багато негативу. Плюс зменшилися бюджети, і цей тренд – «у нас обмеження бюджет» – не на користь нашим медіа. Ну і глядачі дуже розпещені великими форматами і їм хочеться чогось дорогого і красивого, а грошей на запуск таких проектів немає.

Адже чому молоде покоління йде в інтернет? Тому що там важлива не якість картинки, а щирість і правдивість.

Коли ми приїздимо з камерою, нам однаково кажуть: «Ви потім усе поріжете и покажете, як ви хочете». Розумієте? Тому молоде покоління не дивиться телевізор, але їх потрібно залучати. Мені на нашому ТБ не вистачає «реаліті» як неспотвореного показу дійсності. «Інспектор. Міста» цікавий тому, що це чесно і по-новому. Ось хочеться побільше такого ставлення: ми не хочемо показати, що «все пропало», – це й так усі знають, ми швидше про те, що є надія.

Про новий несподіваний образ

У імені «Володимир Остапчук» є певний медійний образ: це імпозантний молодий чоловік із хорошим почуттям гумору, який добре виглядає на великій сцені і якого дивляться 200 мільйонів людей (йдеться про Євробачення, – ред.). Та ніхто не уявляв, яким може бути Остапчук у соціальній тематиці. «Плюси» дуже чітко влучили в те, чого мені не вистачало. Можливо, вони побачили це в моїх соцмережах, тому що в Facebook я виставляю якісь актуальні відео, які набирають по 500 тисяч переглядів і по 6 тисяч репостів. І це той імідж, який іде врозріз із тим, що я робив до цього.

А ще я людина із загостреним почуттям справедливості. Коли реформували нашу поліцію, я перші два місяці поривався туди піти, чесно. Я з тих, хто завжди платить за паркування і не порушує правил. Совість нації (сміється). Я своїм прикладом хочу показати, що саме потрібно робити тут, і не обов'язково шукати чогось десь там.

_

_

Про слуг народу

Я не зовсім згоден із твердженням, що все залежить від нас. Насамперед ми повинні розуміти, що влада – це слуги народу. У нашому проекті ми інспектуємо еліти, спілкуємося з мерами міст і даємо їм завдання. Один навіть ходив за нами з нотатником і записував наші побажання. І у них досі присутнє це замшіле відчуття, що якщо ти сидиш у високому кабінеті, то можеш зачинитися там і робити свої справи. Друзі, ви у нас на службі! Ось це потрібно їм постійно показувати і доводити.

Ми ось були в одному місті з інспекцією, де вночі проблеми з водопостачанням. І два роки мешканці міста не могли зустрітися з директором водоканалу. Ми поїхали – і привезли його на розмову. Обов'язково потрібно було, щоб ми приїхали з Києва з камерою?

Про владу, яку дає камера

Так, камера дає владу. Вона дає людям відчуття, що за секунду про їхні промахи дізнається вся країна. І цього дуже бояться. Люди, яким вручаєш табличку «Ганьба міста», підходять і кажуть: «Невже ви покажете, что ми такі погані, на всю країну?» До речі, після наших візитів звільняли людей, в одному елітному комплексі навіть видворили всю службу охорони. І я б теж їх усіх звільнив.

Але ми не хочемо критикувати – критикувати легко і у нас усі люблять цце робити. Будь-який таксист розповість, що у нас і президент не такий, і у дворі все не так, і погода жахлива. Ми хочемо показати, як потрібно робити. Ми привозимо експерта, який знає, що таке європейські стандарти на дитячих майданчиках або в дитсадку. Ми показуємо елементарні речі, а люди, які працюють у цих сферах все життя, роблять великі очі.

_

_

Про потенціал наших міст

У новому сезоні шість міст. І ми робимо інакше: ми не хочемо показати, що в тому чи тому місті щось погано, ми показуємо меру і мешканцям їхній потенціал. У нас, наприклад, є місто в Івано-Франківській області з населенням близько 30 тисяч. Це нові українські Карлові Вари – у них унікальна мінеральна вода. Вони просто живуть на золотій жилі, але не розуміють цього. Кажеш їм: «Друзі, до вас бізнес багатомільйонний прийде», а вони не можуть зрозуміти про що йдеться.

У деяких містах є мери-новатори, які облаштовують смарт-сіті та коворкінг для молоді. Не знаю, чи вчилися вони на Заході, але «прошивка» у них точно інша. Адже якщо ти живеш у маленькому містечку в наш час, це не означає, що ти повинен бути «затурканий», «забідканий» і таке інше. Вони просто знають, як має бути в сучасній реальності.

В Ужгороду, наприклад, з якого ми стартуємо 23 січня, за три кілометри Словаччина. Мені в школу було довше йти, ніж їм за кордон. І вони, звичайно, прекрасно розуміють, чого потрібно прагнути. Там ми інспектували толерантність до іноземців, знання мов, чесність звичайних городян, дивилися, як вони піклуються про людей з інвалідністю, наскільки у них розвинена соціальна тема. Вже ж вони повинні знати – у них чотири кордони за двадцять кілометрів і вони там раз на три дні бувають. Тож не обов'язково мати західну освіту, важливо розуміти, наскільки це все поруч із нами і що ми по суті частина цієї європейської сім'ї, ну або хочемо нею стати. Українці самі себе недооцінюють, і це наша трагедія.

Про те, що нам заважає

Якщо провести аналогію з футболом, то ми немов вболіваємо за клуб, який постійно програє. Але ми цей клуб любимо. Ось що таке фанатизм і патріотизм.

Ми ось інспектували Західну Україну. Люди там уже двадцять років катаються човниками в Європу. Вони б давно там осіли, але вірять, що в один прекрасний момент усе зміниться. І ось цим потрібно скористатися: головний ресурс, який є в нашій країні, це люди. Правда, вони ж і наша основна проблема.

Найбільше нам заважає тотальна зневіра у власних силах.

_

_

Як перевтілюється в «інспектора»

Я став помічати, що коли заходжу до супермаркета, заплющую очі та кажу собі: «Вова, ти цього не бачиш! Ти просто зайшов за хлібом». Але так, я став суворішим. Ми багато бачили історій, які на мене дуже вплинули.

Чим цей «Інспектор» відрізняється від того, що ми звикли бачити? Ми намагаємося дивитися крізь історії людей. У нас дуже багато життєвих сторі, як хороших, так і дуже сумних.

Взагалі, Україна – це суцільні контрасти. Наприклад, у ресторані може бути тотальна антисанітарія, але там працює хлопець, який є одним із найкращих кондитерів за відеоуроком на YouTube.

Ще у нас сильна соціальна спрямованість. Ми знайшли одного хлопця, сироту, вихованого в інтернаті, якого відправили вчитися у Штати, де його знайшла нова сім'я і запропонувала американське громадянство і навчання в одному з найкращих університетів. За два роки навчання він повернувся і створив в Україні програму допомоги випускникам інтернатів. Бо розуміє, що він тут дуже потрібен. Як ви знаєте, вихованці дитбудинку абсолютно не пристосовані до життя в соціумі, особливо нашому.

А коли приходиш з такими питаннями до наших мерів, вони здивовано дивляться і кажуть щось на кшталт: «Та що ви таке кажете, я вперше про це чую» або «Ми це візьмемо на особистий контроль, я доручив це питання своєму заму». Ось такі слова прикро чути.

Про таємних агентів і детективні історії

Те, що ви бачите на екрані, – це вже верхівка айсберга. Успіх ведучого – це успіх всієї команди і навпаки. І в такому складному форматі, як реаліті, де люди плачуть, коли ми їм вручаємо табличку, ми до кінця не знаємо, що буде відбуватися. У нас є план сценарію, коли ми інспектуємо певні місця, у нас є мережа таємних агентів, які постійно стежать за тим, що відбувається в певному місті. Вони шерстять усю інформацію, яка просочується в ЗМІ, зустрічаються зі звичайними людьми, і це все відбувається за місяць-два до того, як ми туди приїжджаємо зі знімальною командою. А ми вже проходимся по конкретним болючих місцях.

Нам часто пишуть про несправедливість і ми часто є чи не останньою інстанцією в якомусь питанні, в пошуку правди або відплати. Також робота триває після зйомок – ми даємо людям другий шанс і можливість виправити ситуацію. А потім перевіряємо «роботу над помилками». (Усміхається.) І в фіналі хтось таки може отримати табличку «Гордість міста».

Статті до теми

Главное в разделе

Бізнес

Українець отримав номінацію на премію «Еммі»

Бізнес

Диктатура коміксів і наша принцеса: бокс-офіс українських кінотеатрів за підсумками півріччя

Популярное на Телекритике



Суспільство

Що говорили на захист Олега Сенцова Лозниця, Зануссі та Вендерс

Дуся

Павло Зібров кинув виклик вагітній Валентині Хамайко

Культура

«Гірська жінка на війні»: під бруківкою порожньо

Бізнес

Тепер серіали та розважальні шоу на «1+1» будуть починатися раніше