ТЕЛЕКРИТИКА

Квотна зрівнялівка: як українські платні телеканали просять зобов’язати іноземні запустити українські аудіодоріжки

Бізнес

Від дій Нацради, яка планує квотувати іноземні телеканали, залежить доля ринку на 400 млн гривень.


Національна рада з питань телебачення і радіомовлення хоче зобов'язати іноземні телеканали, які присутні в пакетах провайдерів платного телебачення, запустити звукові доріжки державною мовою. (Іноземні телеканали для заходу в усі країни колишнього СРСР з метою економії створюють єдину, російську, версію, здійснюючи адаптацію в Москві.) Відповідна норма прописана в Порядку адаптації іноземних телеканалів, за розробку якого відомство взялося цього літа. Минулої середи, 31 жовтня, завершився двомісячний термін громадського обговорення документа. Тепер регулятор на свій розсуд може внести правки, надані учасниками індустрії, після чого зобов'язаний подати документ на реєстрацію в Міністерство юстиції. На процедуру може піти загалом 3-4 місяці. Платні українські телеканали підтримують ідею квотування іноземних телеканалів – це зрівняє їхні шанси з іноземними платними телеканалами в конкурентній боротьбі за глядача на ринку Pay TV.

Представники дистриб'юторів іноземних телеканалів, тим часом, вказують на те, що спроба Нацради зобов'язати запустити українські доріжки – перевищення повноважень регулятором і не відповідає ратифікованій Україною міжнародній угоді – Європейської конвенції про транскордонне телебачення. Вона дозволяє ретрансляцію в Україні всіх телеканалів з країн, що її ратифікували, без жодних обмежень.

Від ухвалення нового Порядку залежить доля ринку в 400 млн гривень – саме таку суму українські провайдери платного телебачення платять іноземним телеканалам на рік. Витрати на мовну доріжку обходяться в середньому в 3-5 млн гривень. Такі кошти, на думку лобістів іноземних телеканалів, зможуть потягнути тільки канали з великою мережею дистрибуції, решта будуть змушені піти з українського ринку. «Телекритика» вислухала думки учасників ринку і зробила відповідні висновки.

Українські доріжки іноземних телеканалів: (не)законна зобов’язалівка?

Українські платні телеканали після набуття чинності 12 жовтня повноцінними квотами на українську мову (до цього був річний перехідний період) зобов'язані транслювати 75% контенту державною мовою в слоті 07:00–22:00. Звукові доріжки іншими мовами можливі тільки для супутникових каналів за наявності доріжки державною мовою (провайдер зобов'язаний зробити її основною). Квотування не поширюється на іноземні телеканали. Вони доступні в Україні за спеціальним списком, який складає Нацрада. Ці мовники мають неукраїнські ліцензії, і відповідно, не підпадають під українське державне регулювання.

Сьогодні в Переліку іноземних телеканалів, яким дозволена ретрансляція в Україні (в списку адаптованих іноземних телеканалів) 181 зарубіжний телеканал. У 110 мовників із цього списку є російськомовна звукова доріжка, 32 здійснюють мовлення англійською, ще 35 – іншими мовами (польська, німецька тощо). Українські доріжки є тільки у 4 телеканалів: Da Vinci learning (локалізовано до 80% ефіру), AMC (українська доріжка ексклюзивно доступна у провайдера «Воля», в інших провайдерів йде російська доріжка), Nat Geo (до 40%) і Spike (до 50%). У Paramount Comedy український власник (партнерство з «1+1 медіа») і українська ліцензія, канал озвучує свій ефір українською силами інхаус студії звукозапису «1+1 медіа».

Адаптованими іноземні телеканали були тільки на словах – зазначений список мав формальний характер: Нацрада вносила зарубіжні канали в нього за заявковим принципом. За 10 років існування цього списку в Нацради не було документа, який би регулював потрапляння/виключення з нього. Нацрада створенням Порядку адаптації, крім запуску української доріжки, ставить перед собою й інші цілі: заблокувати потрапляння до списку російських телеканалів, замаскованих під європейські (поширена практика в останні три роки); зобов'язати міжнародні американські телеканали не показувати українським глядачам російські версії з інформацією про свідоцтво Роскомнадзора, неоплаченою в Україні рекламою тощо; іноземні телеканали повинні дотримуватися санкцій і не транслюватися в окупованому Криму.

Норма про адаптацію іноземних телеканалів українською прописана так: ретрансляція іноземного телеканалу відбувається з обов'язковим дубляжем, озвученням чи субтитруванням українською мовою. Виняток – тільки для телеканалів з вивчення іноземних мов. Наявність інших звукових доріжок дозволяється за умови, що базовою буде українська. При цьому регулятор прямо не вказує в документі, чи заборонятиме телеканали, які не запустили українські доріжки.

_

_

Громадська рада при Нацраді пропонує відомству не реєструвати документ у Мін'юсті, а створити робочу групу за участю індустрії для удосконалення документа в частині визначення бенефіціара згідно з європейською Директивою про аудіовізуальні медіапослуги. Відповідне рішення Громадська рада Нацради одностайно ухвалила на своєму останньому перед розпуском засіданні 18 вересня (завершився дворічний термін її повноважень). Очолює Громадську раду при Нацраді Наталія Клітна – голова Асоціації провайдерів і постачальників контенту (АППК), куди входять, зокрема, дистриб'ютори платних іноземних телеканалів «Сонар» і «Універком».

У коментарі «Телекритиці» Наталія Клітна повідомила, що категорично проти квотування іноземних мовників: «Я сумніваюся в необхідності запроваджувати квоти української мови на телеканалах з усього світу рішеннями українського регулятора». Проте, в серпні АППК разом з Інтернет-асоціацією України (серед її учасників також є дистриб'ютори іноземних телеканалів) пропонували Нацраді компромісний варіант щодо запровадження мовної квоти для іноземних телеканалів: перший рік – перехідний, другий – локалізація 25% доріжки, третій і далі – 50%. Відповідний документ досі доступний на сайті АППК.

Представники українських платних телеканалів, з якими поспілкувалася «Телекритика», не вірять в ухвалення документа і називають норму про запуск українських доріжок міжнародних телеканалів декларативною. Прописати мову в регуляторному акті, яким є Порядок адаптації, Нацрада не може юридично – норма про мову іноземних телеканалів має бути прописана на законодавчому рівні. Про це, зокрема, каже Сергій Бойко, співвласник платних українських тематичних телеканалів «Дача» і Epoque: «Безумовно, вимога щодо мови трансляції програм для іноземних телерадіоорганізацій є нововведенням і має знайти своє відображення в законі. Тільки через зміну національного законодавства може відбуватися встановлення нових зобов'язань для телерадіоорганізацій, що поширюють свої програми на території України. Це прямо передбачено Євроконвенцією про транскордонне телебачення, яка, до речі, є частиною національного законодавства», – роз'яснює Бойко.

Общество

«Журналистам нужно вернуться к журналистике»: разговор с Валерием Ивановым

Парламент ратифікував Євроконвенцію у 2008-му, документ ухвалювався як окремий закон. З боку України було прописано тільки одне обмеження для іноземних телеканалів – з реклами алкоголю. Але у кожної європейської країни-учасниці Конвенції є свої винятки – і значніші. Наприклад, у Німеччині іноземні телеканали зобов'язані реєструвати в країні юридичних осіб для потрапляння до місцевих кабельних мереж. Зокрема через це виникли проблеми з розвитком мережі в українського іномовника UATV, про що нещодавно повідомив на засіданні комітету Верховної ради з питань свободи слова державний секретар Міністерства інформаційної політики Артем Біденко: українські канали не можуть потрапити в кабельні мережі Німеччини, незважаючи на Євроконвенцію.

Серед країн колишнього СРСР обмеження щодо мови є хіба що в країнах Балтії. Наприклад, у Латвії іноземні телеканали міжнародних груп доступні російською, але при цьому вони субтитрують свій ефір латиською. Захист внутрішнього телеринку став останнім часом якоюсь новою модою. Наприклад, у Казахстані цього літа була запроваджена норма про реєстрацію підприємств для іноземних телеканалів, через що місцевий список адаптованих мовників «схуд» на 88 телеканалів (з 307 до 219). Серед тих, що не пройшли реєстрацію опинилися, зокрема, українські телеканали 1+1 International та «Інтер+». У Білорусі понад 4 роки відмовляються адаптувати іноземні телеканали: «У Білорусі вже 4-5 років не адаптують іноземні телеканали. Місцеве Міністерство інформації не оформлює дозволів для іноземних мовників. Вони суворо контролюють свій ринок, контролюється також рекламний ринок. Наприклад, рекламу на іноземному телеканалі може продавати тільки компанія з білоруським капіталом», – роз'яснює генеральний директор групи компаній «Поверхность ТВ» (телеканали «Спорт 1» і «Спорт 2») Віктор Самойленко.

Іноземним телеканалам навряд чи вдасться уникнути квотування в Україні. Норма про мову іноземних телеканалів фігурує в законопроекті «Про аудіовізуальні медіасервіси», який Україна повинна ухвалити до 1 вересня 2019-го (згідно з підписаною угодою про Асоціацію з ЄС потрібно імплементувати Директиву ЄС про аудіовізуальні медіапослуги). У ньому пропонується запровадження квоти на 75% ефіру в слоті 07:00–22:00. У документі можуть бути прописані винятки – на ринку шириться інформація, що від квотування будуть звільнені іноземні телеканали новинної, спортивної, музичної тематики, а також усі мовники, у яких відсутня російська звукова доріжка (таких в адаптованому списку близько 80).

Автор Порядку адаптації іноземних телеканалів – член Нацради Сергій Костинський – відмовив «Телекритиці» в коментарі про подальшу долю Порядку адаптації. «Ми отримали чимало зауважень до документу, але поки ще не розпочали їх опрацювання через велику завантаженість. Чи залишимо ми норму про українські доріжки? Не можу говорити про це ствердно. Я прокоментую це питання з часом. Зараз дуже багато різних проектів, над якими ми працюємо», – повідомив він. Раніше чиновник активно виступав за те, щоб зобов'язати іноземні телеканали запустити звукові доріжки українською мовою.

Зрівнялівка vs преференції

За оцінкою телегрупи «1+1 медіа», провайдери платного телебачення витратять у 2018 році на відрахування за ретрансляцію телеканалів 750 млн гривень. Іноземні телеканали отримують з цієї суми більше за інших – 400 млн гривень на рік (близько $14 млн), 4 вітчизняні телегрупи – 230 млн гривень; українські платні телеканали – 120 млн гривень. У результаті, міжнародні телехолдинги, такі як Discovery, Sony, Fox або Viasat, будучи найбільшими світовими медіаімперіями, маючи багатомільйонні обороти, на ринку платного телебачення України не витрачаються на озвучку.

На нерівні умови для українських та міжнародних телеканалів, які працюють на ринку Pay TV, надаючи доступ до своїх каналів за плату, скаржиться група«Континент ТВ» ( «Трофей», «Терра», «Наука» та «Фауна»): «Тематичним супутниковим телеканалам України набагато складніше конкурувати з іноземними телеканалами через великі додаткові часові та грошові витрати на переозвучування контенту. Завжди вищої якості буде той контент, який робиться для більшої аудиторії глядачів, він, як правило, має більший бюджет виробництва через ширший ринок збуту і, як наслідок, вищу якість. У всій цій історії також незрозуміло таке: якщо метою закону про телеквоту була українізація телевізійного простору України, то тоді зовсім незрозуміло, чому іноземні телеканали не зобов'язують запустити українську доріжку?» – пояснює генеральний продюсер каналів групи «Континент ТВ»Андрій Медвідь.

Сергій Бойко також проти преференцій для іноземних телеканалів: «Я підтримую встановлення рівних умов ведення бізнесу для всіх без винятку учасників телеринку. Я завжди проти того, щоб будь-хто отримував преференції або додаткові можливості за рахунок обмежень, які встановлюються тільки для частини ринку. Будь-яке обмеження для ринку (а телебачення, і передусім платне – це ринок) – це дуже погано, і воно може відбуватися тільки у виняткових випадках і лише заради великої користі для суспільства. І якщо вимоги щодо державної мови як обов'язкової встановлюються для національних телеканалів у інтересах держави, то, відповідно, такі ж умови мають бути встановлені й для інших учасників ринку телебачення в Україні».

Рудольф Кірнос, директор групи мовників Vianet, до якої входять платні дитячі телеканали Niki Kids і Niki Junior, на одному із засідань Нацради повідомив, що програє іноземним дитячим каналам за дистрибуцією, хоча витрачає кошти на професійний український дубляж: «Ми робимо повний дубляж, з нуля робимо українську версію мультфільму, зокрема й зміну титрів, переспівуються також пісеньки – все робимо для того, щоб він виглядав як український продукт. При цьому мені складно зайти в кабельні мережі, оскільки там присутні телеканали Viacom – Nickelodeon і Nick Jr., які мовлять російською мовою і присутні в окупованому Криму, незважаючи на санкції».

Голова об'єднання тематичних телеканалів «Українська телевізійна асоціація» («112 Україна», «Прямий», «Сонце», XSport, «Еспресо», NewsOne, EU:Music і ATR) і маркетинг-директор «Еспресо» Микола Типусяк вважає, що іноземні телеканали економлять кошти на українських доріжках: «Якщо подивитися відсторонено: хіба це не дивно, що Discovery, National Geographic, Animal Planet й інші іноземні телеканали в Україні не мають української аудіодоріжки? Чи можна таке уявити в Польщі, Угорщині, Румунії? Практика показує, що справа тут не в бажанні оплачувати, а в небажанні правовласників витрачати кошти. Якби їм поставили умови зробити локалізацію, вони б її зробили. І я думаю, ми до цього прийдемо незабаром. Думаю, залишиться понад 80% іноземних телеканалів. Ми – останній великий європейський ринок, який зростатиме».

Віктор Самойленко вважає, що витрати на українські звукові доріжки зможуть потягнути тільки великі іноземні телеканали: «Такі платні телеканали, як Discovery, Sony, Fox або групи Viasat, можуть собі дозволити перекладати контент українською мовою. Щодо інших нішевих каналів, питання локалізації залежатиме від вартості перекладу, його витратної частини і того, наскільки це буде відбиватися на українському ринку Pay TV».

Економіка звукових доріжок

Представники міжнародних компаній в Україні не готові взяти на себе зобов'язання із запуску українських звукових доріжок. Не особливо в захваті від нововведення навіть ті іноземні телегрупи, які вже озвучують свої телеканали українською. Наприклад, місцеве представництво компанії АМС, яка повністю локалізує АМС українською, готове підтримати максимум субтитрування державною мовою. Анна Пак, представник групи Discovery, дистрибуція каналів якої широко розвинена в Україні, публічно обіцяла частковий запуск української доріжки ще два роки тому на одній з тематичних конференцій.

Керівник компанії Beatmediacom (дистриб'ютор каналів Sony Pictures Television в Україні) Сергій Осадчий заявив «Телекритиці» таке: «Запуск українських доріжок каналів нашої групи можливий, тільки коли він буде економічно вигідним. Зараз локалізація нам невигідна». У групи не настільки розвинена дистрибуція операторами платного телебачення. Зокрема, канали SPT не доступні в мережі найбільшого провайдера – компанії «Воля». Зазвичай платні телеканали під час розвитку мережі дистрибуції намагаються скласти договори з «великою шісткою» провайдерів платного ТБ («Воля», «Тріолан», «Ланет», «Віасат», Oll.TV і Megogo), у яких 50% всієї абонентської бази Pay TV. Вартість закордонних телеканалів для провайдерів становить у середньому 10 центів із абонента на місяць. «Імениті» канали групи Discovery і Fox обходяться провайдерам у близько 30 центів з абонента на місяць і вище.

Про які обсяги витрат на українську адаптацію може йтися? Телеканали платного сегменту мовлять у форматі 24 години на добу, на рік це 8760 годин. Забезпечити такий обсяг ефіру досить складно, тому у цих каналів дуже багато повторів. Наприклад, у архіві компанії Star Media близько 5,5 тисячі годин власного контенту, його компанія розбиває на три власних платних мовника. «Якщо ми говоримо про телеканал платного телебачення, він повинен забезпечити в кожну добу хоча б 3 години прем'єрного продукту в праймі. Разом виходить 1000 годин на рік. Іноді платні іноземні телеканали транслюють архівний контент. Якщо подивитися, наприклад, канал Discovery – вони транслюють одне й те ж», – повідомляє Віктор Самойленко.

У результаті, за основу витрат беруть вартість години озвучення українською мовою. Всі опитані назвали «Телекритиці» різні ціни. Сергій Осадчий назвав $3 за хвилину ($180 за годину). Наталія Клітна повідомила: «Учасники ринку десь на Західній Україні знайшли студію звукозапису, в якій година озвучення коштує в межах $130–150». Віктор Самойленко каже, що ще дешевше контент можна озвучити в Одесі: «Ми нещодавно знайшли студію звукозапису в Одесі, яка просить $100 за годину озвучки українською мовою». Андрій Медвідь оцінює загальні витрати: «Витрати на українізацію ефіру залежать від багатьох чинників: кількості контенту на телеканалі, кількості голосів для переозвучення, ціни на додаткову супутникову місткість. Наші витрати на сьогодні становлять близько 50 гривень за хвилину (3000 грн або $105 за годину. – Ред.). Ми озвучуємо контент своїми силами».

Сергій Бойко запевняє, що українська озвучка вже вилилася йому в 3 млн гривень. Озвучити канали українською зараз непросто, оскільки всі студії озвучення перевантажені: «Витрати на дублювання телеканалу українською мовою, яких зазнала і зазнає телекомпанія «Корисне ТВ» (власниця ліцензії каналу «Дача». – Ред.), значні, вони залежать безперечно від каналу, його сітки мовлення. У Epoque вони вищі (у каналу виключно покупний контент. – Ред.), а у «Дачі» менші, проте в середньому витрати становлять близько 3 млн гривень. Складністю є високе завантаження студій звукозапису зараз, як наслідок – і підвищення ціни, і збільшення термінів виконання робіт».

Дубляж дорожче озвучення в середньому втричі – хвилина дубляжу коштує $10, розповідають учасники ринку. Витрати на озвучування іноді можуть доходити до 30–40% вартості прав на контент. У випадку з дубляжем ціна може вилитися у вартість контенту: «У мене вартість адаптації вже перевищує вартість прав», – каже Кірнос. 

Втім, бувають і приємні винятки, коли правовласник самостійно оплачує дубляж або озвучку свого контенту. Мова тут не тільки про кінотеатральні релізи. Наприклад, компанія Disney пропонує українським каналам права з українськими доріжками. Представники українських платних телеканалів дещо не договорюють, оскільки контент, який вони купують для своїх каналів, вже озвучений російською мовою і надається правовласником у комплекті з правами. «Правовласники самі озвучують або дублюють свій контент, вони іноді не готові віддавати дубляж телеканалам або комусь сторонньому, побоюючись за якість. Така у них позиція: права передають разом із озвученням», – пояснює учасник ринку. 

Іноді правовласники навіть можуть викуповувати в українських телеканалів озвучку або дубляж їхнього продукту. «Я стаю співвласником доріжок і правовласники їх у мене купують майже за всіма договорами», – пояснює Рудольф Кірнос. Коли група Viacom запускала на українському ринку телеканал Spike з частковою українізацією (мовник запустив дистрибуцію 1 вересня), співрозмовники «Телекритики» розповіли, що Viacom збирала в українських телеканалів аудіодоріжки озвучених ними серіалів, які виходять нині на Spike, натомість йдучи на переуступку прав на інший контент. Особливо вдало цією можливістю, як подейкують, скористалася «Медіа Група Україна», телеканал якої – «НЛО ТБ» переозвучив і продублював низку серіального продукту Viacom. 

Правовласники, з якими співпрацює «Континент ТВ», не зацікавлені в українській озвучці, каже Андрій Медвідь. «Континент ТВ» переозвучує контент власними силами, без залучення сторонніх студій озвучення. Озвучка власними силами дає змогу зарахувати контент у квоту національного продукту, що необхідно для виконання вимог за ліцензією Нацради (мінімальна квота для продукту національного виробництва згідно із законом має бути 50%). Сергій Бойко додає, що правовласники не купували у його каналів українські звукові доріжки: «Покупний контент іноземними мовами, наприклад, для телеканалу Epoque, дублюється за рахунок власних коштів "Корисного ТВ". Ніхто з правовласників контенту не оплачує озвучку. "Корисне ТВ" саме виробляє продукт і є правовласником майже 75% усього, що йде в ефірі телеканалу "Дача", і, справді, оплачує як правовласник дублювання усього свого матеріалу». 

Як повідомляла «Телекритика», в жовтні Нацрада оштрафувала на 18 тисяч гривень за невиконання квоти на українську мову канали «Наука» та «Терра» з групи «Континент ТВ». Також регулятор призначив перевірку за порушення квоти ще трьох телеканалів – згаданих вище «Дачі» і Epoque, а також Bolt. Після запровадження квоти другу звукову доріжку запустили тільки два платних мовники – «Квартал ТВ» і Star Cinema (доступна російська і українська доріжки).

Європейська реєстрація як вихід із ситуації

Через обмеження вітчизняного законодавства низка українських платних телеканалів отримують європейські ліцензії (реєстрації), після чого потрапляють в Україну як адаптовані європейські мовники. Цим, зокрема, скористалися канали групи «Поверхность» («Спорт 1» і «Спорт 2»), які в 2015 році отримали латвійську ліцензію, а також телеканал StarMedia – Star Family (з 2017-го працює як латвійський). Ліцензію британського регулятора OFCOM завів дніпровський телеканал English club TV. Ще три роки тому іспанську реєстрацію отримав музичний канал з Чернівецької області «Наше», але потрапив до списку адаптованих тільки у вересні цього року. Європейська реєстрація або ліцензування дають змогу телеканалу значно заощадити, передаючи сигнал по IP замість супутника. В Україні телеканали змушені оформляти супутникове мовлення, яке в середньому обходиться в $5–10 тисяч щомісяця. Також українські платні телеканали повинні виконувати вимоги в дні пам'яті і жалоби (свічки, хвилина мовчання тощо), яких на рік близько 15.

Міняти ліцензію на європейську через мовну квоту в «Континент ТВ» не будуть: «Передусім ми українська компанія і хотіли б працювати в українському законодавчому полі. Ситуація з отриманням західних ліцензій має право на життя де-юре, адже якщо Нацрада дійсно має на меті «українізацію ефірного простору України», то не має бути різниці, яку ліцензію має телеканал. Якщо апелювати до статті 5 Євроконвенції про транскордонне телебачення, то українські супутникові телеканали також підпадають під її дію і, відповідно, повинні регулюватися такими ж нормами, як і іноземні мовники», – повідомив Андрій Медвідь

Телеканали Сергія Бойка залишаться з українськими ліцензіями: «Нами було ухвалене рішення залишитися українською телекомпанією та інвестувати необхідні кошти, щоб виконати встановлені законом вимоги щодо української мови. І, сказати по совісті, це було непросте рішення. Оформити канал як зарубіжний – набагато дешевше і легше, ніж продублювати українською і змінити лінійки програм власного виробництва, ведучих, сценарії. Судіть самі: ліцензія на супутникове або інтернет-мовлення строком на 10 років у Латвії коштує 5 тис. євро або 155-160 тис. гривень, держава не встановлює обмежень щодо мови трансляції, якщо поширення програм відбувається передусім за межами Латвії. До речі, майже такі ж умови отримання ліцензії і в інших країнах ЄС – в Іспанії та ін. Єдина умова – реєстрація телекомпанії-ліцензіата та сплата податків на території країни, що видала ліцензію. Тобто, всі країни заохочують появу нових телекомпаній-платників податків спрощенням отримання ліцензій. Порівняйте тепер із нашими реаліями: супутникова ліцензія буде коштувати понад 350 тис. гривень. Вимоги щодо обов'язкової мови стосуються тільки українських ліцензіатів, причому навіть тих, хто поширює свої телеканали за межами України. Дублювати треба не тільки новий, а й увесь, навіть власний (тобто національний) продукт, вироблений за попередні роки. Хіба не складається таке враження, що держава зацікавлена ​​в тому, щоб зменшити кількість національних платників податків серед телекомпаній України? Незважаючи на ці умови, ми вирішили залишатися українською телекомпанією, виробляти телеканали платного телебачення. Мабуть тому, що оптимісти і досі віримо в здоровий глузд». 

Віктор Самойленко розповідає, що телебізнес у Латвії вести простіше, але в останні роки вміст ліцензії в Латвії дещо змінився: «Разом із партнерами в Латвії ми запустили там телеканали, які зараз мовлять у 14 країнах. У Росії нас немає – нам складно конкурувати з місцевими телеканалами на кшталт «Матч ТВ». У Прибалтиці мало спортивних каналів. Бізнес у Латвії простіше вести, ніж в Україні. Отримавши місцеву ліцензію, ми суттєво зменшили витратну частину, економимо кошти на супутниковому мовленні, оскільки в Латвії ми оформили ліцензію на мовлення по IP. Зараз, правда, утримувати місцеву ліцензію стало непросто – в Латвії запровадили податок на моніторинг, ми оплачуємо моніторинги місцевого регулятора, це 6 тис. євро на рік. Вартість ліцензії зараз вони підвищили. У Латвії стежать також за тим, щоб російські телеканали не отримували ліцензії в країні. Є спеціально створена служба при президенті, яка перевіряє, що за канал, хто його засновник». 

«Телекритика» й надалі стежитиме за тим, які зміни Нацрада внесе до Порядку адаптації іноземних телеканалів, і чи залишиться в ньому норма про обов'язковий запуск українських звукових доріжок.

Для колажу використані кадри: https://www.youtube.com/watch?v=aePcGl2Bx90 TM & © 2018 Warner Bros. Entertainment Inc. All rights reserved.

Статті до теми

Главное в разделе

Бізнес

Валерій Варениця розповів як на Плюсах зміняться ціни на телерекламу наступного року

Бізнес

Як провайдерам платного телебачення навчитися правильно пакетувати телеканали. Майстер-клас Сергія Бойка

Популярное на Телекритике



Бізнес

Провайдери, мовники і «Зеонбуд»: відсутність регуляції і запуск платного пакету ефірної цифри

Бізнес

Pay TV vs Free TV. Як телегрупи створюють ринок Pay TV і чому 2019 рік буде переломним

Дуся

Сушко написала прощальний пост

Дуся

Лігачова звільнила журналістку після 8 років роботи. Остання пожалілася на спроби цензури і «психологічний пресинг»